Ти десь тут, ти біля мене.
ОсьЯ — 26/05/2010 - 22:41
Ти віриш у долю? Надіюсь що віриш, і надіюсь, що вона спільна для нас обох. Але тебе нема, і таке враження, що половину чогось мого, такого цінного і потрібного, ти тримаєш у собі. Я бачу твої фото, чую твій голос, знаю, яку музику ти любиш , а які книги навіть на дух не переносиш. Але я не знаю хто ти… і найгірше, ти ніколи не повідаєш мені цього, ніколи я насправді не загляну у твої очі, скільки б не старалась у них дивитись. Але мені неважливо хто ти, який насправді, бо навіть якщо ти найгірший у світі, то я така сама. Ти є моєю частиною, вершиною і сенсом. Ти живеш у мені, і я не можу про це забути, якби не старалась. Скажу чесно - не старалась. Не старалась не думати про те, як би нам було разом, як би виглядала наша дорога у світле майбутнє, а може час зупинився б, а ми залишались такими молодими і дитячими цілу вічність.
Я вірю у те, що не надумала собі цього всього, що це не мине, і хоч тебе нема зі мною, але ти біля мене. Світ не такий великий, як про нього говорять. Взагалі не слухай людей. Хоч кому це я? Знаю, ти не зважаєш на них, і я теж стараюсь не перейматись ними. Знаю, що тобі все одно, як виглядає небо, ти придумав своє. Придумав мене і шукаєш таку у душах звичайних пересічних людей. Може ти взагалі не тієї орієнтації, тобто орієнтуєшся не на ті цінності, що й всі. Я вірю: ти змусиш мене відчути свободу, ту, яка дійсно пульсує у венах природи, у тому, що було закладено у нас із самого початку, та мені зараз дуже страшно. Я боюсь зняти свої навушники і почути, якими словами насправді промовляє до мене Земля. А може вона взагалі не вміє говорити. І той, хто б зміг вдихнути у мене сміливість зараз за сотні-тисяч кілометрів «бавиться» з якоюсь пройдисвіткою. Мені не байдуже чим ти зараз дихаєш. Віриш, тобі теж не байдуже, але ти про це не знаєш.
Припиняю писати лист скаженої, яка безмежно закохана. Ні, я не закохана. Як можна кохати того, хто є твоєю частиною. Мене просто народжували два рази, правда трішки не вгадали з роками, та це дрібниці, бо найгірша помилка – це помилка місця.
Так далеко. А я ледь справляюсь. Так далеко. А я вже навіть не маю чим дихати.
Мені прикро, дуже прикро, що я шукаю тебе у інших. Я стараюсь змінити їх. Хочу, щоб вони були схожими на тебе. Знаю, зовсім з’їхала з глузду. Та ти цього вартий.