Розпорошуй мене!
Міла Рошена — 22/05/2010 - 22:08
Збірка: Напівфабрикат і сонце
Розпорошуй мене!
як примару, приблуду
і як дику й холодну весну
на розкиданих днях
я з тобою побуду,
поки ти мене не роз'їси.
Посиджу
потускнявіла і полотнява
біля присмерку висохлих трав,
походжу- перекинута чаша,
як мавка
серед тліну забутих заграв,
повимощую шлях
очеретом і лозами,
білим пухом і листям торіч
як примара, приблуда
зайдусь в твої спокої
наче холодом рублений сич.
Розпорошуй мене!
я ще так не просилася
розтіктись серед білих вітрів.
в мерзлих присмерках так не шалілася.
не втікала від звощених днів.
Розпорошуй мене!
Я розсіюся!
наче дика й холодна весна,
що мені у долоню
вмістилася
так вже звично
відносно жива.