Сенека жив у непростий час існування Римської імперії. Постійні чвари, потоптання у розкошах і розбещеності поставали перед ним звичною картиною. Зокрема і смерть Сенека заподіяв собі не з власної волі, а за наказом Нерона, тобто матеріалу для роздумів в нього було вдосталь.

Живучи на зламі епох і будучи практично однолітком Ісуса Христа в поглядах Сенеки відчувається віяння християнських ідей та поглядів. Його думки спрямовані на дотримання людиною доброчесності, відкидання страху смерті й будь-якого іншого страху. Сенека стверджує, що ми вмираємо все життя і з ним важко не погодитися, бо таки справді кожен вчорашній день уже мертвий, уже у небутті і лиш його туманний образ залишився в нашій пам’яті. Філософ доводить думку, що минулого вже нема, а майбутнього ще нема, тож не треба перейматися ні тим, ні іншим, коли настане час турбот – тоді і треба сповнювати ними свою душу, але у теперішньому якраз і слід жити, переймаючись насущними проблемами, для яких уже настав час.

Також Сенека відстоює позиції убогості, поміркованості й стриманості, розмірковує над тим що є благо, а що порок.

«Моральні листи до Луцилія» чудово перекладені Андрієм Содоморою, та й узагалі культура видання на найвищому рівні. Книга варта для прочитання будь-якій людині, тому що зачіпає ті засадничі питання вирішувати які нам доводиться все життя.