Збірка: Біотоки кохання
Закохався вітер у струнку тополю,
Їй листочки витер, проспівав про волю.
Наче наречений, пестить він кохану,
А вона зітхає від його дурману.
Їй, тополі, сниться дуб, його обійми…
Біля нього стала б на рушник весільний.
Закохався вітер у струнку тополю,
А вона у неба просить іншу долю.
Як їй перебігти через степ широкий,
Подолати ріки і яри глибокі?
Що тополі співи про шляхи-дороги,
Якщо має корінь, а не гарні ноги.
Що дівчині мрії про краї далекі –
Тут у дуба в кроні є гніздо лелеки.
Вітер, ти даремно граєш серенади,
Бо не для тополі всі твої принади.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 8.00