це на мені розійшлося по швах
твоє щойно написане книжкою
все чим дихаєш і чим пахнеш
так легко в тобі самознищилось

не холодні, а довгі, не дні а
пальці рук на перилах, не грудях
щоб триматися разом ввісні нам
пальці рук відпускати не будемо

місто знаючи, місто слухає
все про в тебе і в мене всередині
про плаксиві розмови на кухні
наших тіл хаотичні перетини

на мільйонних мільйонних видихах
на найвищих порогах реакцій
все ще важко дивитись і кидати
знову погляд тобі на знак цей

сонце знайдеться, світло вимкнути
поки я не почала танути
заколисуй свої інстинкти
хай тебе береже знаєшсАмхто