Яка ж любов багатогранна
Валентина — 16/03/2010 - 11:17
Збірка: Біотоки кохання
Яка ж любов багатогранна:
То палить душу, як вогонь,
То гірко плаче, безталанна,
Долоні тулячи до скронь.
Огорнеться прозорим шовком
І демонструє дивний стан,
А потім виє, виє вовком
І мостить на собі курган.
Злетить у небо легко-легко
Й співає там свої пісні.
Її не впізнають, а дехто
Йде геть, неначе уві сні.
Вона то кличе, то тікає,
То так зачепить за живе,
Що мозок власний глузд втрачає,
А серце б'ється, якщо є.
Любов – цариця, не рабиня,
Хоча й здається, що стоїть
Навколішках. Та ця святиня
І перед смертю пломенить.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 10.00