Вона стоїть біля вікна
Валентина — 22/02/2010 - 12:19
Збірка: Біотоки кохання
Вона стоїть біля вікна
І дивиться крізь скло на осінь,
На жовтий чубчик у кленка,
На сиву хмару... Й долю просить
Вернути квітень, буйність трав,
Величчя й ніжність першоцвіту,
Ту мить, коли кохання взнав,
Коли любов, сльозою вмиту,
Беріг, як скарб, як щось живе.
І байдуже було до інших..
Тоді, як жертву, ніс себе,
Як жертву інтересів вищих.
Тоді здавалось, що життя
Кипить і піниться в бокалі,
В бокалі чистого буття,
Де є бажання жити далі…
Вона стоїть біля вікна
І молить долю, слізно молить,
А там, за склом, цвіте журба,
І сіра мряка землю солить.