Сентиментальна історія. Мій варіант
Rory — 13/02/2010 - 18:10
Чим відрізняється свобода від незалежності?
Незалежність – це коли за тебе ніхто не платить,
А свобода – це коли за тебе ніхто не думає.
Він. Чудовий спеціаліст у галузі …, хороший друг, душа компанії. Мав машину, квартиру в центрі столиці, дачу на окраїні, коханку і секс рівно о пів на восьму – назавтра рано вставати. Любив швидку їзду. Не любив пиво, бруд на комірцях сорочки і свою дружину. Любив галасливі компанії, свого лєпшого друга і віскі.., або попросту водяру. Не любив повертатись додому, але і в коханки теж не ночував – в її квартирі тхнуло чимось здохлим (хоча здохлим йому тхнуло скрізь – то була його совість).
Вона. Мала квартиру в центрі столиці, дачу на окраїні і машину,..хоча (див. вище). Мала престижну роботу, за яку заздрили знайомі, але на неї треба було підніматися рівно о шостій, а Вона любила довго поспати. Ті самі знайомі вважали її стервом. Вона не сперечалась. Любила чоловіка, доки той їздив байком в пошарпаній куртці і ще не мав квартири, дачі, машини і коханки. На даному етапі свого життя – не любила нікого. Ненавиділа подруг, дітей, тварин і лєпшого друга свого чоловіка. Хоча… чоловіка вона теж ненавиділа. Мала заповітну мрію – померти чудового світлого весняного дня.
Його лєпший друг. Вільний художник, творча натура… Ще не продав жодної зі своїх картин, але завжди мав гроші. Гроші надсилала мама з Сицилії (вона не була заробітчанкою, просто мала за коханця сицилійського наркобарона). Мав мотоцикл, повний холодильник пива і пса невизначеної породи. Його руки пахли розчинником для фарб, а одяг жіночим парфумом. Кожного разу іншим. Любив тихі посиденьки з друзями. Кохав дружину свого кращого друга.
***
Одного чудового світлого весняного дня Вона йшла на весілля подруги, яку ненавиділа,.. але про це вже була мова… В руках у Неї був букет з жовтих лілій. Вона зупинилась на перехресті. Світлофор показував червоний для пішоходів. Небо було блакитним. З-за рогу виїхали зелені жигулята.
Водій жигулят загинув. Вона – ні.
***
Було пів на восьму. Він був у коханки. Задзвонив телефон – з лікарні. Ваша дружина потрапила в аварію. Зараз вона в реанімації. Ні, надія є. Але… тримайтесь… Так… сьогодні сексу не буде.
***
Лікарю, вона виживе?
Не хвилюйтесь, загрози життю вже немає, але…
Я прошу, не приховуйте від мене нічого.
Розумієте, ваша дружини отримала важку травму голови. Після такого навіть ми не можемо гарантувати повноцінного відновлення всіх функцій мозку.
Не лякайте мене… Що значить «повне відновлення функцій мозку»?
Ваша дружина може тепер поводитись досить дивно, це зумовлено тим, що………
***
У Нього була велика життєва драма, гідна ролі Гамлета.
Він забрав її додому.
Він кинув коханку.
Він пив своє віскі.., або попросту водяру.
Він сам прав комірці сорочок.
Він купив їй кошеня і найняв няньку.
Він щовечора плакав на плечі свого Лєпшого Друга.
Він не знав, що його Лєпший Друг страждав більше – Він бо любив Її по-справжньому.
***
Вона повернулась додому. Лиса. Німа.
В Неї зробились великі очі і якось ніби посіріли. Ні – посивіли.
Вона стала якоюсь дитинною.
Вона більше не прала його сорочок.
Вона засинала під столом, скрутившись калачиком, імітуючи кошеня, що віднині спало поруч.
Вона більше не відводила перша погляду, але всі навкруги боялись його, а тому рідко заглядали Їй в очі.
Лєпший Друг приніс фарби. Вона малювала море.
Її звали Віра.
***
Вони пили віскі.., або попросту водяру. Він знову плакав на плечі Лєпшого Друга і мазав соплі по обличчю. Так важко самому прати комірці сорочок.
Його Лєпший Друг мовчав. У нього була життєва драма, гідна ролі Гамлета. Чи це вже десь було?
Я їду у відрядження до Харкова. На два тижні…
Мовчанка.
З нею нема кому сидіти ночами…
Мовчанка.
Ти…
Я посиджу.
Мовчанка.
Можеш переїхати…
Я переїду. Можеш звільнити свою няньку.
Мовчанка. Мовчанка. Мовчанка.
Шекспір би плакав…
***
Підлога. Альбомний аркуш. Віра вмокає пальці в синю акварель. На смак вона як переспіла слива. Сині жерделі'.
Що ти малюєш?
Великі сірі очі у відповідь.
Це щось таке велике і синє.
Посмішка. Великі сірі очі у відповідь.
Це схоже на велику синю калюжу.
Пальчик.
Пальчик в синій фарбі.
Пальчик в синій фарбі на неголеній щоці.
Море?
Мо-ре...
Бульк. Мокро на підлозі і під очима. Не варто розводити акварелі солоною водою. Синє все.
Лише діти вміють так любити.
Лєпшого друга звали Сергієм.
***
Кінець історії. Варіант 1.
Через чотири місяці у Віри закінчились сині фарби, вона вирішила позичити трохи у неба і випала з вікна. Розтин показав, що причиною смерті стала важка травма голови. Також чоловіку повідомили, що його дружина була на третьому місяці вагітності. Поховали Її чудового сонячного осіннього дня.
Він був убитий горем – одружився з коханкою одразу після сороковин. Його нова дружина була поганою господинею, тому сорочки довелося віддавати в хімчистку. Зате через сім місяців вона спромоглася народити йому чудову дівчинку, яку назвали Надією. У неї був ДЦП і вона весь час малювала море.
Сергій довго пив. Потім гайнув до мами на Сицилію, де прославився як чудовий мореніст, гріб гроші лопатою, пив італійське пиво, багато кохався, але кожного разу з іншими. Не одружений. Дітей не має.
Кінець історії. Варіант 2.
Через 4 місяці після аварії один відомий столичний хірург зробив Вірі операцію на голові, і Віра знову стала Вона. Були, звичайно й побічні ефекти: як от постійні мігрені, роздратованість, відносна фізична слабкість і часткова амнезія. Зате Вона знову могла прати сорочки – хімчистка в наш час така дорога. Попутно гінекологи поставили Їй діагноз – безпліддя. Та то не страшно, бо дітей Вона все одно не любила та й мати їх у наш час так дорого.
Він був щасливий і задоволений. Дачу, правда, довелося продати. Зате з’явилася в Його житті нова коханка. Як добре, коли нічого не змінюється.
Сергій так і лишився Сергієм – ніяких амнезій. Перестав малювати – хотів стати відомим мореністом, але другого Айвазовського з Нього не вийшло, та й маму покинув її наркобарон, тому довелося йти на роботу. Загинув вісьмома роками по тому на заводі від удару струмом. Останнім Сергієвим словом було мо-ре.
***
Вам шана, мені бубликів в’язочка – хороша моя казочка?
***
P.S. А ви були щасливими?