Повість невзаємному коханню(Перероблено, доповнено, розширено
Casabanito — 11/02/2010 - 00:56
Конкурс: Конкурс україномовних творів «Речі»
Герой:
Щирого кохання солод
Гіркота довічної розлуки
Спогадів болючий голод
Увібрав тепер я всі ці муки.
Скажи, навіщо так ти учинила?
Чому тоді дверей не зачинила?
Коли багатий був та необхідний
Владний і від любові жалюгідний.
А тепер ти мені таке признання?
Та чорт нехай тебе б побрав
За всі твої минулі побрехання
І разом мене до рук своїх забрав.
Бо не в змозі більше вже терпіти
Краще з чортами, довічно у страшній печі
У пеклі разом буду я горіти…
З стражданнями покінчу сьогодні уночі.
Відлучусь від смутку на хвилину
І хоч на коротку мить
Віддам себе в несамовить
В країну ніжних спогадів порину
Де сонце таке ясне
І ти така прекрасна
А може там у спогадах я і загину…
Зустріч наша перша в пам`яті постала
В оту безцеремонну таємничу ніч
Де ти красою заміняла
Світло сотні тисяч свіч.
І далі
Ніжний довгий щирий і солодкий поцілунок
Обійми здавалось вічні будуть в нас
Я б голову відтяв би зараз за такий малюнок
І море випив би за раз…
Відтоді й до тепер були ми разом
І ще вчора ці відносини
Я б сміло охрестив алмазом.
А сьогодні - смерті захотів.
Отакой ціной переживу розстання
Досить. Не можу більше про кохання...
Ех ще б хоч раз бодай відчути
Хоч на мить руки теплі і прекрасні
А після в обіймах солода заснути -
Звуки голоса почути уві сні .
А зараз
В руках лиш револьвер холодний
І запах пороху в душі сповна
І час уже надходить смертний
І гіркота в думках лишається одна
І снів вже не побачить бідолашний -
Прийшла жахливая пора
Настав момент нещасний.
Слова автора:
Тепер лиш звук від постріла долине
І куля котиться стрибає по підлозі
Краще я знайду себе у прозі
І герой тоді мій не загине
Краще я знайду себе у прозі
І більше мучити не в змозі
Буде совість хитрая мене.
За долю знівеченого персонажа…
P.S. Любо мило ніжно щиро та правдиво
Згадавсь мені на диво
Неповторний мій «Гранатовий браслет»
Згадався і навіяв дивовижний цей куплет.