Він зник...
Фіалка — 5/02/2010 - 15:20
Він зник з останнім криком журавля,
Пропав у вихрі суму та печалі.
З щоки котилась болем зрощена сльоза.
Вона його по тому навіть не шукала...
Бо хто ж сказав, що він щасливим буть хотів?
Бо хто придумав, що душа любові закортіла?
Він знав: прихильності здобути не зумів
І та, яку так палко полюбив, надії зерна вбила.
Вона свободу хотіла втримати в руках,
Із вітром танцювать на полонині
І бачила у дивних своїх снах
Себе, кружляючу у неба сині.
Бо хто ж сказав, що хмар не можна досягнути?
Кого торкнулась думка скласти крила неземні?
Знала вона, що надіям варто збутись,
Розкрила в горах білі крила свої.
Не зміг він стримати її польоту -
Несли ж його у далі журавлі.
Вона отримала свою свободу,
Як він, згорнувши крила, падав до землі.