Затемнення (сонце за безцінь)
Li-Tium — 3/02/2010 - 23:58
затемнення надходить звідусіль
воно наскрізь, і мружиться у вічі:
прокляте сонце!
(богом чи людьми?)
приречене забутись навесні,
коли, спинившись, розіллється вічність.
прокляли сонце,
хто ж бо, як не ми?
впустивши хтиву темряву до лона
весна до снігу ще не раз розквітне
ранковим сонцем
знічених ерекцій.
хто принесе в розімкнених долонях
трохи пітьми, і чорні згустки світла —
трикляте сонце,
придбане за безцінь?
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 10.00