Тихіш
Pampeliška — 2/02/2010 - 22:35
Багато, справді чимало
пісень я хотіла б
тобі заспівати.
Та от зараз мій голос -
нечутний, мов равлик.
Він не хоче бути
почутим.
Він не сміє
бути почутим.
Він не думає
бути почутим.
Ти похитаєш
головою:"Дарма!
Я вже чув пребагато
пісень, то ж і нечутних
пісень не бажаю."
Але що, як
твій розум похмурий
принишкне на
кілька хвилин,
ти звернеш погляд
до мене -
посмішки не потрібно, -
і я прошепочу
те, що голосом
своїм не заспіваю?
Не затремтить твій
час, як листок
од повітря теплого. Бо від
шепоту
не здригаються
миті.