Вкрадене щастя
Валентина — 29/01/2010 - 12:38
Збірка: Біотоки кохання
Ти чекаєш із плачем у серці,
А він поряд рахує хвилинки
І сльози – гіркуваті краплинки
На щоці твоїй тихо торкнеться.
Він обійме, ти ж, наче щось вкрала,
Наче злодійка, очі ховаєш
І цілунок із вуст вириваєш…
А віддати себе сил не стало.
Що воно? Чи любов, чи отрута?
В нього ж діти й кохана дружина…
Він її називає – "єдина".
Ти ж до відчаю болем прикута.
Каже подруга: "Думай і швидше.
Ти послухай моєї поради.
Цей шукає для себе розради.
А для тебе враз знайдеться інший."
Вона слухає й знає, що коїть, –
Їй не можна чекати на нього.
Тільки серце не чує нікого…
Він – коханий! Він рани загоїть!..