САМООТРУЄННЯ
Lana — 25/01/2010 - 23:48
Відламок неба, чи скловидне тіло
Застрягло у очах і запекло у грудях,
Кусалося, а може просто їло
Мої думки, а над душею чарували Вуду.
Я знала, не важливо знати-
Назавтра буде сонячно, чи дощ?
І не хотілося до ранку спати,
А обіймати всі простори площ.
Губились голки і ламались спиці,
Тікали хмари і боліла мить,
Сьогодні у руках була синиця,
Убита журавлем, кого судить?
А завтра я сама замкнусь у клітці,
Закину в шафу рятівні ключі,
І сонячний годинник на знайомій мітці
Спинити не забудь, як підеш уночі.
Я отруюсь твоїм солодким тортом,
Сп’янію від блакитного вина,
Ти не рятуй мене, бо у мені уже три чверті
Ненависті до тебе, пристрасті лише- одна.