Збірка: Біотоки кохання
Палає свічка в мене на столі –
Горить і плаче воскова красуня.
Молочно-білі крапельки малі
В душі збудили почуттів відлуння.
Збудили спогади і з темряви років
З'явились образи, здавалося б, забуті.
Час зупинився і свідомість відчинив,
Сховав скарби, сучасністю набуті.
Палає свічка, а в повітрі мерехтять,
Метелик світла і метелик тіні…
Вони летять, й думки мої летять,
Огорнуті неспокоєм віднині.
Тоді була… Тоді була весна
Нестримна, як потік води у річці.
Тоді була… любов тоді була!
Огорнута у золотаві стрічки.
Одягнена у шовк квітучих трав,
Оспівана птахами на світанку…
Тоді чекав й не знав, чого чекав
Годинами в садочку і на ганку
Горить свіча. Зникає цілий світ,
У пам'яті лишаючи картину:
Весна, кохання, яблуневий цвіт
І я, душею у майбутнє лину .