Накрило з головою небо,
Як вранці ковдра накрива
Твої слова – моє плацебо,
від них, здається, ще жива.
Твої слова – холодний іній,
Що застигає на щоках.
Сплетіння рук – сплетіння ліній,
зняття з усіх душевних плах.
Зігріти подихом сніжинки –
Бо більш нема кого зігріть.
Бажати в снах з’явитись зимних –
Хоча б на непомітну мить.
Накрило з головою небо –
Немовби обняло, повір:
Твої обійми – це плацебо,
Я хочу цих обіймів вир.
Кількість рецензій: 4
Середня оцінка: 10.00