Про сніг і СО2
Lana — 15/12/2009 - 00:07
Конкурс: Конкурс україномовних творів «Речі»
Все... Надірвані струни нервів,
Пульсують асистолічно,
Трагічно, тайфуни руйнують
наш будинок з моїх улюблених
ірисів... кольору ультрафіолету.
Чорні шпильки твоїх слів
Впиваються в вени, та що там,-
Пронизують серЦЕ.
Запах згорілих мрій,
Отруює кожну кліТИну,
Невже це просто СО 2??
Так, все що згорає, пертворюється
на ЦЕ О ДВА.
З ДВОХ робиться НУЛЬ.
Так, я тепер нуль, бо тебе нема,
Я тебе стерла, змила, і все спалила.
Ніч... Яка довга болісна ніч.
А небо кольору ірисів!
Під яким нас вже нема.
Ранок. Сніг і біло, як листок А-4.
А ТИ стоїш під вікном, на білому
З букетом квітів, які я ЛЮБЛЮ...
Так, ЦЕ, О! ТИ, я прощаю тебе
Цим першим снігом,
Дякуй йому, не мені.