Просто подаруй кошеня
Ганнуся — 9/12/2009 - 22:13
Збірка: Молоде - недосвідчене..
Сьогодні йшов дощ…
останнім часом він –
частий гість цих самотніх
вулиць,
цих дивних людей, які
за будь-яких умов
кажуть всім, що вони щасливі…
насправді багато з них дійсно
НЕЩАСНІ…але цього відчайдушно
не визнають…
Дощ відвідав і їх.
А ще – ці насуплені, кремезні
будинки, що
своїми стінами закривають
нас одне від одного,
що так відчайдушно ховають в собі
всіх охочих..
А я люблю дощ…
І не тому що «в ньому можна сховати
свої сльози», а просто
люблю…
Якийсь він рідний, до того ж,
теплий і літній, особливо – сьогодні…
Ми з ним гуляли вулицями
і слухали музику..
А потім він припинився…
так раптово і неочікувано..
власне, як завжди.
А ще сьогодні я зустріла
руду кішку…
Вона тихенько відпочивала у траві…
Така тендітна,
така ніжна,
така безкінечно
рідна і затишна..
Не втримавшись, я
Підійшла до неї і погладила…
Вона прокинулась і
подивилась на мене..
В такі моменти розумієш, що
життя дивиться на тебе цими
зеленими очима,
поглядом цієї одинокої кішки:
втомлено і з недовірою…
Та, все ж, вона дозволила
з собою посидіти…
В такі очі, я гадаю, можна
дивитись безкінечно,
таку кішку можна пестити і
говорити до неї вічно…
Головне-ти не відчуваєш себе психом, бо
вона тебе начебто розуміє…
Без слів…
P.S. Подаруй мені руде кошеня…
Нехай його очі будуть
зеленими і широко відкритими..
Просто подаруй..і не треба слів…