минулому...
Ганнуся — 9/12/2009 - 22:11
Збірка: Молоде - недосвідчене..
«Друг, все пройдет – виски в ладонях сжаты –
Жизнь разожмет…» - неймовірно правдиво сказано…
Дивлюсь зараз на тебе –
сидиш самотній, руки на колінах
голова в долонях…
І цілий Всесвіт навколо…
І в мене виникає питання:
чи потрібен мені цей Всесвіт
без тебе?...А ще –
чи потрібен ти мені так сильно,
як і цей Всесвіт?
Це все безглуздя…
Життя – взагалі суцільне безглуздя…
Знаєш, без тебе неймовірно одиноко..
не самотньо, а саме одиноко …
Чай тепер огортає мріями,
солодкий і ледь теплий..
А кава – повертає до реальності…
вона тепер гаряча і гірка…інша…
Годинами тепер можу дивитись на вогонь
свічки…просто дивитись…
Раніше думала про тебе майже завжди –
тепер частіше думаю «ні-про-що»…
Про небо, про зірки, про каву в улюбленій чашці,
про ліхтар за вікном і про метеликів, що
літають навколо нього…
Метелики…вони летять на світло ліхтаря…
Воно їх кличе, заворожує, воно дає їм надію…
На щось краще, на щось
світле, тепле…
І вони летять – такі віддані мрії,
переконані в тому, що «все буде добре», в тому, що
має бути саме так і ніяк інакше…
Летять сліпо, розуміючи, що цей ліхтар, можливо,
останнє, що вони побачать в своєму
неймовірно короткому житті…
Це нагадує мені моє відношення до тебе –
я прагнула тебе, летіла до тебе,
як тисячі метеликів на світло ліхтаря…
І мені було абсолютно байдуже, що там далі, що буде
зі мною взагалі…Але, певне на щастя,
я вчасно схаменулась…
І, знаєш, так мені легше…
«Час від часу варто щось змінювати
у своєму житті.
Наприклад, прокидатись зранку і
виходити в прохолоду балкону,
думати про цей в`язкий туман, про
перші ранкові маршрутки»…про все, окрім тебе.
P . S . Я вирішила, що це – моя остання «сповідь», присвячена
тобі… Їх, певно, буде ще безліч, але тобі –
вже не буде…пробач…але ти сам обрав свій шлях. Я поважаю твій вибір…
_______Прощавай! І хай тобі щастить!.....________