Збірка: Казки і легенди
У сиву давнину Бог роздавав таланти.
Дав першому мольберт, а другому пуанти.
Отримав третій голос і став співати красно.
Четвертий – тонкий гумор, усе підмітить вчасно.
У п’ятого потреба навчать дітей наукам,
А шостий віддає і серце, й душу звукам.
У сьомого на кухні чаклують м’ясо з сиром,
А восьмий забезпечить усю громаду хлібом.
Дев’ятий дім збудує – і тепло, і красиво.
Десятий всіх лікує неспішно, неквапливо.
…Стояла довга черга до божої оселі,
Та згодом розійшлися щасливі і веселі.
Залишилася жінка чекати біля тину.
І Бог їй дав уміння плекать свою дитину.
Від того часу бідна уже не спить спокійно,
Вона тепер залежна, вона тепер невільна.
Уся її система з дитиною співзвучна:
Заплакала малеча, а матері незручно…
У сиву давнину Бог роздавав таланти.
Дав жінці він мольберт, каструлю і пуанти,
А ще знання і вміння хвороби лікувати,
І дім свій, як фортецю, від світу захищати.
Додав ще їй терпіння й любові до нестями…
І ось дивіться: вийшла з простої жінки Мама!