Снігова королева
Li-Tium — 6/11/2009 - 23:31
Вона тихо зітхає
В обіймах печалі.
Їй личить самотність
Бажань опівнічних.
Думки розриває
Вітер з причалів —
Безмовно холодних,
Мов придбана вічність.
Крізь пам’яті скельця:
Там тепло, там — риби —
Веселими зграями
Мрій кришталевих,
Мов скалочки серця,
Розбитого, штибу...
Свою неприкаяну
Снігову королеву
Безодня морська віднайде.
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 8.50