Збірка: Весняні алюзії
Прийшла неждано любов,
Мов та гірська ріка,
Збурила мою кров
Пустунка мала ота.
Сам ходжу тепер не свій,
Наче не те вже життя.
Відтоді, як закралось
В серце моє, почуття.
Глянеш - серце радіє,
навколо все співа,
І якось тоді потепліє,
І тягне на добрі діла.
Здається, гори зверну
І все, що хочеш зроблю.
Тому що милу дівчину
Я до нестями люблю.