(В.Ж)
(вірш перероблено)
Вишневоцвіття пам"яті згойдну
Крилом надії.
...Вістка негостинна.
Прости, дитино, не мою вину,
Прости, дитино.
Веселкою невтримно полосну
Іміграційні больові кордони,
Передихну, вбираючи весну:
Святе сімейство. З квіткою Мадонна.
Залиже дощ гірку біду мою.
Я за кермом, нікому не примітна,
Солону каву, мій Вадиме, п”ю
І захлинаюсь, птаха перелітна.
Ще наша радість хлюпне за межу,
Сяйне лелітками у чисте небо,
І доцілую... І усе скажу!
Моє дитя...
Але... дожити треба.
(7.7.2009)
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 10.00