Очі незнайомки
mateo — 17/08/2009 - 19:10
Збірка: Прерії
Вливався смуток тихо в серці,
Немов болючий долі гріх,
Мовчали струни так відверто
У мові поглядів твоїх.
Та долі правлячі вітрила
Вертали сутність в нікуди,
І все безмежністю водили,
Щоб не змогти тебе знайти.
І я ішов, не знаючи покари,
Немов вигнанець по землі,
Туди де очі незворушнокарі,
Холодні та глибинночарівні.
Вриваючи душі сумні скрижалі,
Долаючи незвіданості шлях,
Краси твоєї вічні пекторалі,
Немов надія у пророчих снах.
Залишився лиш присмак ностальгії,
Її придворний нероздільний пал,
Який у серці написали мрії
Очей незнаних ідеал.