Збірка: Прерії
Побіліло сонце без душі,
Побіліло небо в світлій тіні,
Білі хмари тануть у дощі,
І зривають відчай краплі білі.
Білі замовкають голоси,
Їх не чують люди на землі,
Ніжні болі білої краси
Залишають щастя у імлі.
Побіліла ніч – важкі часи,
Побілів і місяць, зорі,
Побіліли паростки мети
І застигли в вічнім горі.
Світ байдужість огорнула,
Попелом торкнулась голови,
Обернулась гордістю фортуна –
Кинула на землю білі сни.
Ти програв свою війну,
Побороти долю не під силу,
Світ вмирає у нерівному бою,
Світ помалу йде в могилу…