Ранок нового тижня
Варвара Серафим — 24/07/2009 - 11:50
Збірка: Кукуся та її світ
Кукуся прокинулася вранці від того, що Бедбедик мняв її ціці. Механічно простогнала «Ще п’ять хвилин…», і спробувала знову заснути. Не вийшло. За мить Бедбедик у коридорі вже грюкав чимось на антресолях. Кукуся томно відкрила очі і вирішила, що якшо зараз засне, то на десяту не порапить на побачення на курси водіння в автошколу. Взяла мобільний і зателефонувала інсруктору Богдану. «Альо… То нічого, що я так рано? - солодким заспаним голосом промовила Кукуся. – Ми нині їздимо?». Від такої ніжності не встояв би ніхто із мужчін, але Богдан залишився непохитним. «Еге ж, їздимо…» Ні на 12-ту, ані на 11-ту урок перенести не погодився, тож Кукуся миттю погнала у ванну – за менш ніж 40 хвилин потрібно було встигнути сті-і-ільки всього…
Куди ж пропав Бедбедик? Також зник новісінький рулон туалетного паперу з антресолі. Проаналізувавши ситуацію, зіставивши усі спостереження, кукуся вирішила, що найближчих 15 хвилин його не побачить.
«Хто ж мене поцьомає з самого ранку?» - засмутилася Кукуся. Виручив Мукусь, вірний друг і приятель чекав на бильці ліжка і простягав мордочку, лапки і бантик до поцілунку.
Кухня зустріла холодом і непривітністю. Кукуся полізла в тумбочку по кашу… Гречка, пшоно, пшениця – це все вже було… Нарешті знайшла рис, який передали голодуючі Поволжя. Вчорашні суші за рис не вважала, оскільки такі галімі страви взагалі можна вважати за такі, що не зреалізували себе в цьому світі.
«За час, що вариться рис, встигну помити голову, почистити зубки, вуха і проробити усі ті процедури, які зазвичай вранці роблять Кукусі» - подумала вона, і знову подалася у ванну.
Поки з ванни чувся гуркіт (то падала поливана миска, стаканчик для зубних щіток, і врешті, сама Кукуся), із сусідньої кімнатки виповз бадьорий та зовсім не заспаний Бедбедик. Бедбедик не гнав у ванну рятувати свою Кукусю. Він знав, що нічого з нею не трапиться, принаймні поки не увімкнений фен чи кип’ятильник. А от із кухні чувся підозрілий шум і валила пара. «Знову хтось не відкрив вікно і не збавив газу під стравою» - подумав Бедбедик, і пішов доварювати кашу.
Через десять хвилин Бедбедик і Кукуся смакували рис по-студентськи – без солі і без масла. Попри те, що і масло і сіль в хаті були.
«Мамадарагая!» - Раптом зверещала Кукуся так, що Бедбедик мало не вдавився. Не встигаю! Із виділеного часу на ранкове перебування вдома, залишилося мінус десять хвилин. Це означає, що треба з шафи алярмово витягувати такі речі, що не потребують прасування, і гнати на маршрутку.
Швидко налила в горнятко чаю «Кіця! (так іноді називала вона Бедбедика), постав будь ласка в морозилку». Бедбедик зо дві хвилини сидів непорушно. Потім почухав голову. Почухав її ще раз. Врешті, його інтелігентний мозок не витримав такої наруги, Бедбедик пішов питатися, навіщо чай пхати у морозильну камеру?
«Я просила в мікрохвильовку! Дурну з мене робиш! Всі ви Бедбеді такі!»
Бедбедик не образився. Досить того що сама нарушена, то в нього розуму вистачає. Запхав чай в мікрохвильвку, підігрів до максимуму.
Кукуся чаю не пила, вона забула про нього тієї ж миті, коли натягувала колготки через голову. Вже вдягнена і причесама чмокнула Бедбедика в щоку, вибігла з хати і, звісно, не встигла на маршрутку.
Тиждень починається добре. Як завжди… Попереду ще добирання до автошколи, покатульки по Львову, але то вже інша історія.