і Ти йдеш стоячи на місці...
Джем Сьогодні — 19/07/2009 - 23:31
Наче сновида впевнено і рівно ходиш,
тулишся до прогнилого вікна
мені б дивитись твої сни (дозволиш??)
бо власних в мене вже давно нема
В мені вселився штучний спокій
а на подушці… всеодно твій запах
і відкладаю все життя на потім
стискаю подумки долоні з вати
Втрачатиму всі навички і здатності
стиратимутся межі кольорів
ні хронотопів, ні зразків, ні автортсва
ми навчимось обходитись без слів
Але про тебе з відчаю нагадує
навіть положення повік і стоп
і опиняюсь десь за барикадами
з макулатури, кави й цигарок
І залишаючи на підвіконні крихти
(ніби для голубів), але насправді
я викликаю дощ, бо хочу змити
своє набридливе вчорашнє завтра
Під звук пружинок і аерозолів
водою з хлором запиваю ліки
зіниці переповнив чорний колір
затік в кімнату крізь діряві вікна
Пташки, саркоми чи метаморфози
скрегочуть в черепній коробці
і головне… не переплутай дози
твоїх проклять і порч солодких
Ти в стінах… і з тобою розмовляю
в вентиляційних люках, через труби
але на згущеній поверхні чаю
лишають слід твої ледь теплі губи…
і ти йдеш, стоячи на місці…