Целюлітъ
Женчик Журер — 8/07/2009 - 12:40
Збірка: непорно ХХХ
Цього не друкують газети
І в блогах у інтернеті
Не пише жоден блогер
Та похер
На голову, ніби цеглина
упало кохання
Марина? Ірина? Дарина?
Чи як тебе, в біса?
Уже не важливо.
Гульвіса.
(це я)
Шукав чергової забави.
Цікавої вільної пави,
З якою без зобов’язання
Провести тиждень кохання.
Зайшовши до бібліотеки,
Аби переждати серпневу спеку,
Побачив дівчину .з виду зануду.
Читала вона камасутру.
Губу прикрашав їй герпес!
А я цілував
Так,я страстотерпець.
Цеглина-кохання у тім’я.
Яке ж твоє ім’я?
Страшненька дівчинка з перцем,
Яка зголодніла за сексом.
Усе обійшлось без побачень.
Відразу до діла.
Вона говорила:
«юначе,
До чого дурні залицяння?
Спіткання , кафешки, квіти?
Я хочу палкого кохання».
Стегна її в целюліті.
Здавалось не зможу, не встане….
Проте щось тремтіло у серці…
Кохання?
І раз за разом
Все дужче і дужче,
Міцніше й міцніше
Стискав її душу.
І глибше і глибше…
Вона так стогнала, вона кохала
І ніч укривала своїм покривалом,
І зорі і місяць світили у шибки.
Я закохався швидко.
Невже так буває з людьми нестійкими
До ніжних жіночих принад?
Та, як на старуху буває порнуха,
На мене упало, і я безсилий –
Закоханий у целюлітний зад,
І герпес, мов перли на її роті
4-й розмір, легкий животик,
Що обвисав через пасок у штанях.
Це вам не попсові зітхання
Прищавих підлітків до худорлявок
Чи олігархів до довгих білявок.
Отже
Лобок і у мене тепер побритий.
Читав камасутру, і плакав, ЯК ДІТИ
Плачуть,
коли розстаються з минулим
Ця жінка мене перевернула
До гори дригом,
І мигом
Розтанула крига.
Ця книга
Таки надає крила
Тим, кому треба не кількість , а якість.
Тим, хто не хоче з пухкеньких сміятись,
А хоче любити сміливо, завзято
Кого не лякають сімейні грати.
Здається, нема мені іншої жінки,
Крім неї:
Даринки, Маринки, Іринки?
Її поцілунки палкіше за Чілі,
Коханок сотня у її тілі.
Повторів я поки що не взнавав.
Стріляє очима моя левиця,
А завтра воркує, немов голубиця
І кожного разу якась нова!
Мартове 22.06.09