Я лиш хотіла вирватись на волю...
Натомість
Знову довелось платити кров'ю
Убитих мрій.
Зашпортуюся в нитках,
Що вже не раз
бували у чужому вжитку.
І я дивилась на асфальт
змокрілий,
Як сяють краплі
під неоновим світилом
Серед дощу.
Я не живу минулим,
І я не сплю -
Це всі навкруг поснули...
Закрила серце
за вуаллю вікон,
Перев'язала рани
Штучним сміхом - не гояться,
Лиш крапле сум додолу,
І ми, як поні -
Бігаєм по колу...
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 10.00