А МОЖЛИВО, УСЕ – ТІЛЬКИ МАРЕВО
Леон Ерте — 30/06/2009 - 22:10
***
А можливо, усе – тільки марево,
що розтане, як вдасться прокинутись.
Спроби ж були розпачливо марними.
Що прокинувся, може, прикинутись?
А чи вдасться мені прикидатися?
Моє серце не терпить фальшивості.
Бо не має до неї придатності.
Бо придатне лиш тільки до щирості.
Час згорає тепер сигаретою.
Та подія була запальничкою.
Лине арія з “Ріґолетто”, і
вся реальність стоїть за принишклою,
наче папороть в зливу, свідомістю.
Пролітають думки в мене в пам’яті,
мов би силою гнані відьомською
на нещасних Хомах дикі панночки.
Я живу на четвертому поверсі
і для мене є стеля підлогою.
Не почав я і досі ще повісті,
що тримаю в уяві півроку я.
Хмарка блимає в небі хустинкою,
пропливає небесними ріками.
Чи прокинутись з півнями встигну я?
А чи будуть вони кукурікати?