ТЕПЛО ПОСЕРЕД ХОЛОДНОЇ НОЧІ
Леон Ерте — 29/06/2009 - 15:47
ТЕПЛО ПОСЕРЕД ХОЛОДНОЇ НОЧІ
…А вулицями йшла морозна злива.
Вона узулась в твої черевички.
Серця ж найбільш до холоду вразливі...
І ти прийшла. Дзвінок дзеленькнув двічі.
Я дав тобі вдягти пухнасті капці,
щоб ти відчула затишок дитинства
і опинилась у вечірній казці,
у зовсім іншій, аніж казка міста.
Ми розмовляли за гарячим чаєм
про все на світі: про кіно, про Мілна.
Ми говорили, також, й про мовчання.
Все було так невимушено й вільно.
Сиділи поряд плюшеві коали –
такі маленькі, сірі та вухасті.
І ти, і я – не вперше ми кохали,
чогось лякались, відчували щастя.
В віконному екрані – фільм Вісконті.
Твоє ж тепло зігріло всю квартиру.
Й фіалки, сплячі вже на підвіконні,
неначе вдень, від нього розпустились.
Ми говорили про цвітіння лілій,
про львівські ночі, про розквітле серце…
І ти до мене тихо нахилилась…
І ти мене поцілувала… Вперше…