Дощ, просто дощ
Mari4ka — 16/06/2009 - 10:19
А я все ж маю причину не морщити носика і замикати в полоні губ ці (чомусь солоні) краплини дощу хоч би й посеред білого дня! Якщо ви досі не зрозуміли, яку радість можна отримувати від того, що змок до нитки, коли вже з брови стікає струмінець на щоки, а укладка волосся прийняла форму «тут було відро води», то…Пишіть – пропало.
В такому випадку вам не осягнути, якого милого тут робить ця засохла гілочка квітів (я-то пам’ятаю, а вам - зась). Ні це не гіпер-секретна інформація, тільки…з отаким виразом обличчя…Краще ідіть і вчіть інших життя, а не досліджуйте моє, Вам же все одно начхати.
Хто сказав, що її нога – погана співрозмовниця?!! Бо не може дати ще одну пораду?! Зате слухати вміє, а це вже не абищо! Що неетично? А насаджувати серед всіх і вся свої, до піни з рота, єдино правильні правила – це, виходить, етично!
Ну, звісно, всі говорять неправду, а почуття провини – це двигун суспільства…Щось таке до болю знайоме…І несуттєве…До якої речі це взагалі потрібне? Вам ще не страшно, не тісно від постійного тиснення в якісь рамки? Бо коли ні, то бувайте здорові, а я піду далі ловити писком краплі дощу…