Впивалася ніч ножем півмісяця
У землю, у вени забруднених рік,
Чиясь забута душа шукала місця,
Щоб прилягти нарешті за цілий вік.
Блукаючі привиди, зі світу вигнані,
Бояться себе, світанку й людей,
Вони ще живі, та в іншому вимірі
У зазеркаллі глибин Лох-Ней.
А сонце розжарене диском котилося
По білому небі світанкового сну,
Щось за фіранками у вікна билося,
Щось віддалялось у темну імлу.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 10.00