Різнокольоровий... (7)
olvia — 9/05/2009 - 19:31
Збірка: Різнокольоровий...
7.
Таня же невідомо як довго прогулювалася по невідомому їй світу, мало чи не все було їй цілком знайомо: правила, події, закони, обставини... Вона колись дійсно хотіла ось так потрапити в реальний сон. Нарешті бажання виконалося, проте неочікуваним чином. Втоми дівчинка геть не відчувала, але згадавши своїх батьків, друзів, вирішила що нарешті час повертатися назад. Потім можна буде сюди привести друзів, батьків і можна... можна організовувати платні екскурсії в це місце, якщо поталанить. Чудово, життя вже реально РІЗНОКОЛЬОРОВЕ.
Так на рожевих крилах позитиву, та голубому вертольоті мрій вона прискакала назад до того салатового поля, старого дуба. Хоч це вдалося не так вже й легко, тут все таке заплутане – один всесвіт в іншому.
Тепер вже можна подрімати.
Вона лягла на синю траву в тіні, м’яку як перина. Висипала з кишень свої скарби: квітку що нагадує хвіст павлина, кимсь загублені буси з перлин, ще декілька зім’ятих квіток та листочків, шматок оранжевої черепиці з апельсиновою текстурою, та ті ж сльози-діаманти що нічого подібного на це в країні не доводилося зустрічати. Найкоштовніший скарб! Мабуть, ці діаманти кращі навіть за ті, які вточують у кільця.
Час повертатися назад. Таня опустила голову на долівку, засопла.
Нічого не було видно, проте всім тілом дівчинка відчула що пейзаж кудись поплив, поструївся нитками під нею. Падіння кудись.
Таня стояла на ногах, відкривши одне око, вона яскраво побачила що салатове поле розпливалося, заклубочуючись із насиченим темно-зеленими листям на деревах. Вохристий шлях товстою лінією йшов за горизонт.
„Я вдома!” – з радістю подумала Таня, почимчикувавши по дорозі вперед.