Русалки, верби, кантати... по-консуеловськи
Tamara — 6/05/2009 - 16:19
Дуже гарно. Що мене завжди вражає у Вашому письмі, - це детальність і насиченість, не кажучи вже про майстерність... Так, душа нерідко потребує такого супер-пейзажу для воскресіння...
(Додаю Вам до читання ще й своїх русалок:) Це з монологу річки, з моєї давнішньої поеми «Раставиця»:
...На Івана, ой на Купала
скільки красенів перекупала,
і несла потім хвилі мовчки,
щоб не згасли свічки віночкам,
відбивала вогні купальські,
квіти в сіті плела рибальські,
в лиця бризкалася бровасті,
розпашілі у юнім щасті,
бо не вважить Купало втому -
не пускає дівчат додому.
А коли вже затихне берег,
відмикала підводні двері:
випливали гінкі красуні,
колисаючись у відлунні,
витягав водяник потроху
бородище з пухкого моху,
цілу ніч собі при багатті
вигрівав ревматизми кляті;
а русалоньки, дочки хвилі.
по воді босоніж ходили,
пришивали іскринок зорі
на свої сорочки прозорі.
А на ранок, ще й світки спали,
обертались вони в купави,
в білим-білому хороводі
розтрусили росу мелодій:
хто з купави росу дістане,
в того серце чутливим стане...
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.
Що й казати...
Консуело — 6/05/2009 - 17:15Про русалок - так гарно. Якщо ви вбачаєте якийсь стиль у моєму писанні, то у Вашому - він, безперечно, є... Загалом, перечитала той свій опус і збагнула, що остання строфа випадає з ритму. Тре її підправити абощо...