***
Вітер Ірина — 5/05/2009 - 21:15
зірвалося літо куди тобі далі мчати
і я заливаюся сміхом і ніби п'яна
ковтаю мовчання бо вмію лише ковтати
бо світ цей супроти мене як біла пляма
усе шкереберть загортаю себе в сувої
дерева і люди списують з мене рани
як збіги - дощі ховають у собі ноя
і я наче збіг з тобою холодна манна
банальна й відречена. перефразована
на інші печери і листя на інші скелі
зоряна ніч дивиться в іншу сторону
погляд у неї те саме що погляд в стелю
відстань стекла. я потрібна тобі? навіщо?
слова як птахи вростають сьогодні в небо
ти знову близько. здаєшся раптово. вірші
нам не потрібні. нам вже нічого не треба.
зірвалося літо куди тобі далі мчати
і я заливаюся сміхом і ніби вето
ковтаю мовчання бо вмію лише ковтати
ламаю ковчег. вертаюся в ніч - до тебе