Не горять?
Консуело — 24/04/2009 - 12:30
Збірка: Майже вільне божевілля
Синьо. Холодно. Схоже на крематорій.
Жовтий попіл, майже як мармелад
не рукописів - трупів моїх історій...
Тільки вікна невиправдано-просторі
нас відпустять на волю. Всіх підряд.
Не сонет – саркастично-квітневі ноти.
Засудили до страти, а кого?
не цікаво нікому – за що і хто ти…
Безнадійно тріщать телефонні дроти,
ми не п’яні. то був лише кагор.
Стільки літер, – та змісту усе ж бракує
Навіть небо – мовчки сповзає вниз,
вкотре згадане нами – звичайно, всує…
Усе на місці. Вивірені фен-шуєм,
на папері – тіні вчорашніх сліз.
Зовсім трохи душі – наче кіт наплакав…
Безнадійно закопавши талан,
не дорогу шукатиме хтось, – гілляку…
От і все. Помилився, мабуть. Булгаков.
або Майстер збрехав про свій роман.