Думки серед ночі
ЛАЙБЛ — 23/04/2009 - 03:25
Збірка: Момент істини
Я раптово прокинулась...
А тебе нема поруч.
Все кругом обдивилась:
І праворуч, й ліворуч.
А тебе тут нема!
Це нестерпна самотність,
Коли вдома сама...
Знов втрачаю свідомість,
Знов лечу виром мрій,
Поринаю у себе...
Але де ж дівся ти?
Як потрапить до тебе?
Я заплачу дощем,
Занудьгую вітрами...
Але як же цей щем
Заглушить почуттями?
Та й які почуття...
Ця постійна безвихідь...
Знову... Знову сама!
Й це не новая прихіть.
Захлинаюсь сльозами...
Але їх ти не бачиш...
Ти сумуєш за "нами"?
Що для тебе я значу?
Ти шукав мої очі?
Ти хотів поруч бути?
Я ненавиджу ночі!
Я їх хочу забути!
Й знов мене лихоманить.
Знов вкриваюся потом.
Як же жити? Не знаю!
Чи розкажеш це потім?
Я тобі довіряю,
Бо ти в мене повірив.
І я знов прокидаюсь,
То все - сни й мої мрії!
Що ж нам далі робити?
Як із цим далі бути?
Може, краще так жити?
Може, краще забути?
07.05.2007