Збірка: Момент істини
Залишся... Ні! Піди!
Іди й не повертайся.
Живи собі, живи,
Але зі мной не знайся,
Бо ти загинеш смутком,
Розтанеш поцілунком
І зникнеш із Землі...
Живи собі, живи!
Нащо тобі ці муки?
Нащо цей біль розлуки?
Навіщо поруч ти?
Чи любиш ти чи ні?
Ти шепотів, що любиш,
І танув поцілунком...
Зігріла твої губи
Своїм отруйним трунком...
Нащо ж? Тобі б ще жити!
Та хочеш ти любити...
Люби! Та не мене!
Ти кажеш, що не можеш.
Втрачаєш ти себе:
Весь світ до ніг положиш,
Лише б любить мій стан,
Мої шалені очі,
Мої палкі вуста...
Любити дні і ночі,
І знать, що я - твоя.
І знову серце б'ється
І проситься до серця.
І очі в очі глянуть,
І знову губи тануть.
Шепочу знову: "Йди!"
А думаю: "Залишся!
Живи собі, живи.
Як хочеш, то любися."
13.08.2007