Сад зацвів весною,
яка скрізь краса.
Над вікном хміль
зверху провиса.
В моєму серці
також весна.
Бо зі мною поруч
іде вона.
Ніжний потиск рук
І поблиск очей.
О, п'янить мене
твій рух оцей.
Пісне недоспівана,
юна і жива,
коли ж я дізнаюся,
що мене чека?
В небесній блакиті
орлиця з орлом,
Вірю і надіюсь:
буть і нам обом.
Шукаю тебе у мріях,
Шукаю тебе у снах.
Прийди, моя надіє,
Життя в твоїх руках.
Віддай мені мій спокій,
Віддай мені мій сум,
Щоб через хвилі років
Палав вогонь цих дум.
Сховай мене у мріях,
Сховай подалі, геть.
Я знищу в своїх цілях
Твою печальну смерть.
Осінь моя ласкава,
До мене ти прийшла.
І серце закохала,
Без тебе не жила.
Твій дощ омиє душу,
Захопить вітер сум.
І я уже не мушу,
Терпіти долі глум.
Вже пестять мої очі
Яскраві кольори.
І навіть темні ночі
Світліші в цій порі.
Фарбуєш все навколо.
Ти, як мале дитя,
Нарешті прийшла знову
В моє дзвінке життя.
Осіння ніжна пісня
Луна із вуст дощу,
І сон голубить ніжно,
Насправді він ніщо.
А вулиці зелені
Тепер лише у снах.
І не сидить на клені
Чарівний літній птах.
І листя пожовтіло.
Без сонця тільки сум.
Воно вже почорніло
Від цих невтішних дум.
Закрили хмари зорі,
Жаліють небеса,
Не люблять жовте море.
Куди не глянь - роса.
Туман заплющить очі,
Пливеш в його світах.
А я люблю, все ж, осінь
І ви всі. Чи не так?
Землі лунає голос
Лиш про життя людей,
Що, як проміння сонця,
Живуть єдиний день.
Той день - секунди щастя.
Той день - то біль і страх,
То сльози і напасті,
Реальні мрії в снах.
Життя минає швидко,
З прискореннням біжить.
І дуже-дуже рідко
Людина вміє жить.
Минають сльози, миті,
І щастя біля ніг,
І болем уже ситі,
А знайти не зміг.
Земля - життя планета
Вже стогне від людей,
Байдужістю покрита,
Байдужістю дітей.
Горить свіча і сльози ллє,
Болить душа - їй дуже зле.
А в серці пустка, самота,
так, наче клітка золота.
Горить свіча, все йде на дно,
І ти в думках, як у кіно.
А в тебе вимкнений екран.
Ти любиш зовсім інших дам.
Горить свіча, пече вогонь
І ти береш мене в полон,
Коли в твоїх палких вустах
Любов стає на п'єдестал.
Горить свіча, малює шлях.
Тебе малюю у думках.
І спогад твій лунає -
Ти теж не забуваєш.
Горить свіча, все сльози ллє.
Вже і життя горить моє.
Згашу її самотній плач,
Скажу тобі, прощай, пробач...
Любов луна зі всіх сторін,
І всі її шукають.
Коли знайдеш, багато змін
Життя твоє міняють.
Любов - це не просто гра,
Коли любить коханий.
Це й самотності пора,
І світ тоді поганий.
Любов - коли ти на межі,
Коли пристрасть вбиває,
Коли так боляче душі.
Коли серце згорає.
Коли нема солодких слів
І руки не зілллються.
Думки гілками
Strekoza — 18/10/2007 - 11:22
Почерговість бажань
Відлуння здобутків
Я була не там
і не тою
Хотілося справжніх вигнань
А можливо й справжнього бою
І навіщо вони летять
Серед тисячі поцілунків
Мої джерела -
Соми в голодних очах
Я чекала на них зі смутків
Та зеленим вже застлано
Мрій килими
Я не ходжу босоніж степами
Тож навіщо питати в зими
Дзвонила за номерами машин
Шукала тебе по снах
Як оновлена карта вин
Як великий зцілений птах
По кишенях ховала думки
Розмовляла з богами ідей
Я можливо мала б піти
А можливо співати пісень
Обіймав поцілунками рук
Склав до купи пір*їнки мрій
Як твоїх мерехтіння губ
Як моїх доторкання вій
У бажаннях ховались дні
Сонячні зайчики пестять долоньки
Я посміхаюсь, коли ти муркочеш
Хочеш народжу для тебе доньку?
А може ти сина, насправді хочеш?
Часом кусаю тебе за вушко
І ти, солодкий, до мене тулишся
Твоє плече - то моя подушка
А ти, в моєму волоссі губишся
Отак, кохалась би в тобі вічно
Писала б маки, пекла би печиво