Лежачих не б'ють
Роман Селіверстов — 20/04/2013 - 17:08
Життя підніжки ставить - і не раз.
Вставай! Бо правилам не варто довіряти.
Можливо, і не б'ють лежачих в нас,
Лиш полюбляють ноги витирати.
Для тих, кому зараз некольорово
Роман Селіверстов — 20/04/2013 - 17:04
Для тих,
Кому зараз
Некольорово.
Запам'ятайте
Життєву
Правду:
ЗАВТРА
НАСТАНЕ
ОБОВ'ЯЗКОВО!
Хоча
Не обов'язково
Завтра.
Зелений чай
Роман Селіверстов — 20/04/2013 - 17:02
В житті є різні дарунки Бога.
Кохання, діти, онуки, рай.
Для мене зараз приємний спогад -
Дощить... Нас двоє... Зелений чай...
"Ода" людству
Роман Селіверстов — 20/04/2013 - 17:01
Безумству вашому немає меж!
Культура? Брешете! Продали душу!
Ви - нЕлюдство! А, отже, я із вами теж...
Невже з цією думкою я жити мушу?
Пам’ятай про крапку
Starfire — 21/03/2013 - 09:57
Не менше ніж початок,
Важливим є кінець,
Я знаю це напевно,
Хоч, може, й не мудрець.
У тому, знайте, мудрість
Найвищого порядку,
Щоб вчасно зупинитись.
(Читай: поставить крапку).
І скільки б не списали
Вiршем паперу фунтів,
Кінець вінчає діло, тому:
memento punktum.
Сопілка та музика
Василь Мацьків — 22/02/2013 - 21:47
Сопілка грала кольористо,
Потужно славно та ігристо!
Не зупинить-вона натхненна,
Хоч днина йде собі буденна!
У неї дме і дме музика,
Сопілка вже на грані крику!
Щаслива,радісна,буйненька,
Хороша,гарна,чепурненька!
Так день за днем музика грав,
А потім рідше її брав...
Забув і зовсім кинув десь,
А сам кудись подався днесь...
Сопілка мучилась,страждала,
Бо так кохала,так кохала...
Прийшов музика,знов узяв-
Вже нецікава-в піч поклав...
Мацьків В.
Найцінніше... І все одно тобі...
Василь Мацьків — 22/02/2013 - 21:47
Найцінніше в світі-це кохання!
Пора зізнання і пізнання...
Жага творити,будувати...
Піщинку змусить звеличати...
Його не купиш ти за гроші,
як щирі й почуття хороші!
Його не знайдеш на дорозі,
Не завезеш у дім на возі...
Воно приходить неймовірно!
Весняно,трепетно,безмірно!
Здіймає в небо,там вінчає,
І навіть Бог гріхи прощає...
Це неймовірна ейфорія
В серцях витає спільна мрія!
Разом прожити віки-вічні...
І буть весною в зимнім січні...
Мацьків В.
Калинова Рідній землі...
Василь Мацьків — 22/02/2013 - 21:46
Солов ї в гаю співочарують,
а вітри їх пісню добре чують!
І несуть натхненно по Вкраїні,
від Донбасу шляхом до Волині!
Ось примчали!Тут росте вербиця,
коло неї коси їй плете водиця!
Далі степ квітчато вбрався,
Сад вишневий в нім сховався!
В тім саду стоїть хатинка,
Біла-біла,мов сніжинка!
Мчить вітрець і пісню водить!
В шахтах,в горах-люду годить!
Дощ пішов,земля радіє!
Промінь сонця тихо мріє,
Пензель,фарби взяв-малює
мить:й веселка нас чарує!
Все це-рідна Батьківщина!
Наша гордість-Україна!
В.Мацьків
Зіронька
Василь Мацьків — 22/02/2013 - 21:45
На землю тихо ніч прийшла,
Яскрава зіронька зійшла,
І стала чорна скатертина,
Така прекрасна,як перлина!
Така чудова,як любов...
Згадав і закипіла кров...
На мене думи тяжко впали,
Мов ковалі мене скували...
Я їм кричав ідіть-ідіть!
Залиште іншого ловіть!
Та раптом спала бура лють,
Кохання спогади несуть...
Мов був окрилений тобою!
Вогонь горів уже зимою...
В гіпнозі чар очей зелених,
Летів у митях цих шалених...
Я памятаю світ кохання,
Ти світоч,ти життя надбання,
Бо час пройшов,а серце б`ється,
В твої обійми воно рветься...
Забули,не чули...
Василь Мацьків — 22/02/2013 - 21:44
День святий настав сьогодні,
В церкву йдуть прості і модні,
Всі поважно так ступають,
Всіх прощають,поважають!
Бо Ісус Христос воскрес!
Людства гріх тоді іщез...
Він забрав його з собою,
Вірить в нас!За нас горою!
Й диво дивне показав,
Чисту віру нам віддав!
Душу вибілив до блиску,
Охрестив життя колиску!
В серце кожному дивився,
Укладав любов,молився...
Святість,велич,чудасія-
То життєва його дія!
Ми ж-це символ злого духа,
Сумнів,зрада і розрузха!-
Це буденність-більш нічого!
Звели з світу і Святого!...
В церкву йдем!Там лицемірим,
Наче в Бога щиро вірим!