Звичайна дискотека
Дядько Валєра — 5/08/2010 - 00:41
Це булА завичайна дискотека: трохи шуму й кайфу - як будь де...
Хто міг знати, що аж ТАК ДАЛЕКО нас та дискотека заведе...
З дискотеки ми пішли "на хату" (бо Його батьки булИ в селі).
В Нього класних дисків так багато, і запаси в барі чималі!..
Під ті диски ми так танцювали, що аж піт струмками з нас потік...
Потім Він приніс вино й бокали - тим бокалам втратили ми лік!
Далі я одне лиш пам"ятаю: десь лежу, а голова "гуде"...
Отоді-то й СТАЛОСЯ,гадаю - все ж, надіюсь, Він не підведе...
Він сказав,що СИЛЬНО мене любить,я,здається, теж його люблю...
ЧУДЕРНАЦЬКИЙ ДІМ ПОРОЛОНОВИХ РИМ
Lana — 1/08/2010 - 00:08
Ввімкніть мені ніч,
бо інакше я збожеволію
я заплачУ своє мито
вимкніть світило-
на рубильнику 1000 вольт
велике теракотове сито
волію без нього
хай буде темно
щоб не вистрілив мій кольт.
Я торкнусь мовчАзного космосу
розхристаною душею
я дотулюсь щокою
пилу на моєму Місяці
а ви ж побудьте осторонь
поки я перевтілююсь
і стану такою
ПЛАЗМОДІЙ В АГОНІЇ( зроду анафелєс)
Lana — 1/08/2010 - 00:06
Правдоподібні прогнози на завтра,
Планомірним летом сканованого літа,
Плазмоїдна плазма зчитує в режимі "авто",
Буферно-форматовано і ліпить мітки.
Незрозумілий світ стікає бліками від літер,
Заводнює, знекровлює, і копіює, і мигтить...
Кидає на "робочий стіл", якого і немає ,
А на столі лиш кава, запальничка і продерта мить.
Плазмомодій в агонії шизогонно ділиться,
І піриться в божість і накликає анафему,
Продромально судомить і оскалом шкіриться
Вампір кровожерливий з роду анофелєс.
ЗАДУХА ЦИКАДНО ЦИНДРИТЬ
Lana — 1/08/2010 - 00:04
задуха цикадно циндрить
цідить безвихідь
на стертий цоколь жарівки
цяцькою цяткою
лимонно-цикорійно
гіркавить цукати
зацукровано-паніровані
у цинамоні
циклонами вирвані
з цноти нотного стану
цугом цунамі цілиться
в ціль
абсцесом безвиході
відцентровано
два входи
цервікально-канальний
або ніякий
ЛЮСТЕРКОВА БЛИСКУЧА
Lana — 1/08/2010 - 00:01
краяти навпіл ґрати
карати
рвати
і знати-
себе знайдено
натяком на
ставкову
люстеркову
блискучу
пласкату скалічену
каменем кинутим
концентичних кіл
центром
центромерою
сферою
виміром мікровідстані
в якійсь там фазі
метасинтезу
мегатонного
полісу
в облозі осаду
логіки герців
байтами
ПРОКОВТУЮ З ВИШЕНЬ КІСТОЧКИ...
Lana — 31/07/2010 - 00:14
Брадикардійна і майже безнадійна
Бере і бавиться
Зі мною злодійка-тиша
І бореться насмішкувато
Проковтую із вишень
Кісточки і застрягають в горлі
Надумані і горді
Фрази в сто раз
Вразливіші від всіх
Зараз разові зовнішні
Подразники
Зниклі промоклі
Смакові якості
Стократ рапатіші від тих
Що мають панцир із хітину
І можуть в ньому заховатись
Від подразників зникнувши
З головою в своєму твердому
Домі і не дихати
Не відчувати …
Я ПОЛИШУ СВІЙ ДІМ...
Lana — 31/07/2010 - 00:10
Ввімкніть мені ніч
бо інакше я збожеволію
я заплачУ своє мито
вимкніть світило-
на рубильнику 1000 вольт
велике теракотове сито
волію без нього
хай буде темно
щоб не вистрілив мій кольт.
Я торкнусь мовчАзного космосу
розхристаною душею
я дотулюсь щокою
до пилу на моєму Місяці
а ви ж побудьте осторонь
поки я перевтілююсь
і стану такою
як сузір’я Касіопеї
народжена ним
в зимному місяці
Відчиніть мені, прошу,
шлях Чумацький
я по ньому піду
хоча ненадовго
до речі
я полишу свій дім чудернацький
з паралонових рим
я накину светер на плечі
Клони розпрекрасні
Катеринка-Українка — 30/07/2010 - 14:57
Пекуча спека... Темний чад...
Та не спустілий променад...
Рожеві нігті, світлі пасма -
Усі ви клони "розпрекрасні"!
У вухах плейер і гордий погляд,
Сухенькі ніжки всім на огляд,
Але що ж в вас у голові?-
ПУСТА печера й комарі...
Напевно, через ...надцять років
Нащадкам ви дасте уроків:
Як стрілки вміло підвести
І долю НАНІВЕЦЬ ЗВЕСТИ...
Світ пришвидшив рух, окрилений розмахом крил крука. Світ втікав с під коліс автотранспортних засобів, які так настирливо йому допікали. Зловивши кігті темного птаха на одному з облисівших каштанів, світ відчув таки, що ракурс поволі змінюється.
Фон небесної гладі заступив буденний урбаністичний ранок, в мурашнику сірих ідей.
А рівно через годину, на одній із тролейбусних зупинок зимового міста, тобі випаде можливість розділити із земляками масове, але почесне право – втоптувати перший, цьогорічний сніг.
буде зима буде вітер і попіл з дощем
Альонка Губіна — 9/03/2010 - 17:07
буде зима буде вітер і попіл з дощем
буде світанок і сутінки з хмарами в небі
будуть останні надії зруйновані вщент
буде стояти задумливо стомлений леґінь
в мареві речень і слів проминають думки
небо застигло і рухом не зчепить нірвану
стиха сміються за обрієм юні зірки
мрія ятрить незатягнуту болісну рану
світ огорнувся у звуки твоїх сновидінь
крихти часу розсипаються в русі імлистім
тільки про смуток наразі забудь і полинь
в місце де стелеться килим з жовтневого листя
там де нема метушні й галасливих тривог
кроки нечутні й повільно кружляє Земля