На вівтарі музики
Тетяна — 1/11/2009 - 13:23
В соборі власної душі замикаюся зі звуками музики. Кожна нота проходить моїми нервовими клітинами і досягає ядра загострених відчуттів. Крісла настільки старі і високі, що можливо дивитися лише вгору. А там небо. Розмальоване темно-синьою фарбою з приклеєними золотими зірками і вирізьбленими ангелами. Їх обличчя по-дитячому досконалі, як досконалий кожен завиток їхнього волосся, як досконала ніжність їхнього ангельського пір’я. Повертаюся до свідомості від пронизливо низького голосу контрабасу. Його струни такі ж натягнуті, як моє збудження і на них грає наш спільний реактив пристрасті.
Про кінець
68 — 27/10/2009 - 04:17
Те, що ми народимо колись дітей, ще не означає, що апокаліпсису не буде. Звісно, така ілюзія полегшує існування – думка про те, що життя не переривається, що по нашій смерті планетою далі бігатимуть мільярди людей, але ж усі ми розуміємо, що рано чи пізно це станеться, при чому, швидше за все, зовсім не через природні причини – якщо оцініти усі ризики, то, мабуть, дуже ймовірним є те, що люди самі себе винищать, хоч це не так уже й важливо, важливіше інше – ніщо не є вічним. Все зникне. Цей текст не має жодного шансу пережити планету.
Жодного світла – ні променя, ні відблиску, жодної краплі, аби жодної тіні не падало на неї чи від неї. Дивитися як мої руки пестять її довжелезні пальці з обгризеними нігтями. Коротке чорне волосся б перебирати без зупину, мимоволі торкаючись оголеної шиї. Ловити б погляд її чорнючих очей на собі, віддзеркалюючись в товстих лінзах окуляр. Вдень важко сконцентруватися на її зовнішності, але не можливо відірвати погляд від неї.
H2 Біль
Vert Efner — 19/10/2009 - 20:55
H2 Біль
За древніми віруваннями всесвіт складається із чотирьох стихій.
Цікаво, одна з них часто згадується поруч із щастям. Яка? Фрази: «Море радості», «Сльози щастя» наштовхують на якісь висновки? Отож.
Якщо перенести характер радості на воду, то це має бути гірський потік – чистий, стрімкий, бурхливий, нестримний, з мільйонами сонячних зайчиків – посмішок…
Дивно, але протилежні поняття – сум, біль теж подібні до води. Тихої і повноводної, м’якої та сильної, холодної і всепроникаючої.
Біль, як і вода проникає скрізь, заповнює кожну шпаринку і капає…
Любов-андеграунд
Тетяна — 18/10/2009 - 20:23
У погребі волого. Посеред переробленої кімнати теплотраса. Старенький диван, застелений свіжою білизною і важким коцом з овечої вовни, вишиті хрестиком подушки, широкий стілець замість столу, комод для речей, настільна лампа, електрочайник, трохи посуду, трохи їжі, відгороджений гіпсостіною туалет. Стеля дуже низька, якраз на мій ріст. Йому доводиться трохи пригинати голову, але так мені стає зручніше цілувати його в обличчя.
проблиск "від Ліхтаря"
Mari4ka — 8/10/2009 - 19:04
Ти знаєш? Мені було б легше, знаючи, що ти знаєш. Про те, що мовчу, сміюсь або щоразу віддаю чужими словами – бо так елементарно простіше. Вчора ще було досить тих тугих шнурочків з корсету обов’язків, а нині...
Побачення із Осінню
Erla — 15/09/2009 - 12:15
Тепла чашка з кавою..і.. так-так ще трохи молока та цукру. Листопад, ще не дуже холодно, проте якось іноді пронизливо веде себе вітер за вікнами. Приглушене світло в кімнаті не заважає думати. Навколо тиша, бо всі кудись поділись.. нікого немає. На вулиці тільки чутно, як падає дощ. В такі моменти, коли ти, як равлик, ховаючись під ковдрою сидиш вдома, здається, що часу, як такого, не існує… Все просто пливе і ти разом з тим. Читання книжки змінюється спостеріганням за дощем або приємними музичними акордами… десь там у без часовому просторі твого вікна
Я ніколи не палила люльку, але ж як часто я задихалась од хриплуватого диму цигарок.
Куріння – це осмислення, надавання сенсу своєму життю, намагання непомітній думці надати форму. І ми маємо змогу побачить цю думку. Ми бачимо її у розпливчастому димі, який, зароджується болем у наших грудях і криком виходить назовні. Підхоплюється вітерцем й спливає за водою… «Немов Офелія… уквітчана й безумна…»
Патріотизм ІІ
68 — 24/08/2009 - 21:28
Патріотизм – це спосіб прикриття експлуатації. Людина, що внаслідок нещасного випадку позбулась кінцівки чи пальця, може відчувати біль у втраченій частині власної плоті. Щось схоже і з патріотизмом – любов до неіснуючого. Штучно проведені лінії, які протиставляють одних людей іншим, унеможливлюють об’єднання всіх людей навколо проблеми звільнення. Стрімка активізація насаджування патріотизму з боку органів влади примушує насторожитись – народ у небезпеці: або його почали набагато активніше обкрадати, або готують до численних смертей у нікому не потрібній війні.