Поет
Він – митець свого життя. Він творить те, що іншим не під силу. Його слова – це сльози на папері. Його розчарування – це вірші, його трагедія – це збірки генія пера.
Не байдужа
sly90 — 28/12/2007 - 23:33
активне тіло сплавлює свободу проводячи струм через вени і мозок спростовуючи бачення реальності виправдовуючи самогубство надії мрія живе серед нас але ми не живем всередині мрії зверхність і пихатість самоповаги перетворюється на звичайнісіньку гординю пекло ні ми ж в раю а навколо потоп і війна багатство золото пафос ми
чому листя жовтіє?Або золота історія
Соболь Катерина... — 25/12/2007 - 15:02
ЧОМУ листя жовтіє?
Ну от і почалось...Ти заволодів, забрав, зробив так, що солодощі вже більше не викликали ілюзію щастя, її створював лише ти! Лише з тобою все здається справжнім, наповненим, живим..., а тієї осені я ще не могла й мріяти про таке ...
потік свідомості...
Selfkill_Malvinko — 18/12/2007 - 23:49
сніг, лід, сніг, дерева в інеї, в льоду, вони світяться,поле, рівнина, замок в далечині, людина на коні, замок - лиш розвалини... сад, дерева в стрічках та у дзвіночках, напівзруйнований фонтан, хтось біжить.. жар, тріск, звуки битого скла,дим... він горів, замок згорів, давно...фонтан..
Дайте повітря!
fynzik — 11/12/2007 - 22:02
Людям не вистачає повітря! Їм нічим дихати у світі, що поглинула масова культура. І навіть не важливо що це – література, чи кіно; театр, чи цирк; балет чи живопис.
ВОНА НЕ Я, АЛЕ Є ЩОСЬ СХОЖЕ...
fynzik — 6/12/2007 - 14:00
Вона прожила довге життя... І повірте, щоб дізнатися про історію, такою яка вона була насправді, краще йти до неї, а не до бібліотеки. Книжки – це політика, а от життя – то справжня історія.