ЗВЕРНЕННЯ ГОТІВ ДО ПАТРІОТІВ
CHUCK — 18/09/2008 - 21:02
Сумні всі тіні й силуети. Ти чуєш? плачуть, сльози ллють
Похмурі траурні карети, словами вбиту Суть везуть
Убито суть словами
Труну пошаною накрито і люд не без хреста й вінків
На славу гріб дубовий збито й забито наглухо покрів
Вже Суть кладуть до ями
У чорному - мужі і жони, складають сліз скупу офіру
Смертельний сум зливають дзвони, могильний запах, звук кадила
Воронами рясніють крони, дубів столітніх,
Я не хочу!
Лана Петренко — 27/08/2008 - 14:15
Жити по чужих стереотипах
В вирі несумісних субкультур,
І пливти в жорстокості та криках
Власної свідомості, й, мов тур,
Руйнувати свій душевний мур -
Я НЕ ХОЧУ!
Віддалятись від свого коріння,
Плюндрувати спадщину віків,
І вникати в лозунги й веління,
І наслідувати, й чути спів
Гордих і пихатих голосів -
Я НЕ БУДУ!
Бути лялькою в чужих руках,
Танцювати під “зелену” дудку,
Бачити ненависть у очах,
І ховати особисту думку,
Мов людина нижчого ґатунку -
Я НЕ ХОЧУ І НЕ БУДУ!
Дозволь з твоїх долонь упитися коханням
Лана Петренко — 13/08/2008 - 20:16
Дозволь з твоїх долонь упитися коханням
У сні солодкому, в яскравім наяву,
У теплій ніжності, розбудженій чеканням,
У пристрасті, даруючій любов живу.
Трунок твій — по вінця отрутою налитий
П'янкою, що зволожує сухі уста,
Терпкою, що блукає тілом ненаситним
Й тепло розносить, мов любов свого листа.
Я кожну лінію навік запам'ятаю,
Як мудрий хіромант, вивчатиму без втом,
Можливо, вдасться та майбутнє відгадаю,
Де ми у радості й одна любов на двох.
Зігрітися теплом жадатиму до рання,
Тремтітиму в чеканні, мов солдат в бою,
Дозволь з твоїх долонь упитися коханням
Природний плин
Ihor Zubrytskyi — 4/07/2008 - 00:22
Мені не вистачить життя,
для всього того, що бажаю,
хтось скаже: ех, немає майбуття,
і так усе стирається й зникає.
А я скажу: ну от й чудово,
бо вічність би творив і жив,
а так прийде кінець усього,
й настане час незнаних див.
Прийде момент й покину,
всі справи, що тривожили мене,
Урешті в тиші відпочину…
Революція, Кохання, Смерть
Павло Аріє — 23/06/2008 - 19:37
Павло Ар’є
Революція, Кохання, Смерть
і СНОВИДІННЯ
П’єса
або драматичний твір
Дійові особи:
Люба – студентка-медик із Заходу, мало розуміється на стосунках з протилежною статтю.
Ми не одні у безмежному світі
Ihor Zubrytskyi — 29/03/2008 - 12:47
Вогненний ангел із небес,
ти споглядаєш шлях народів,
Невпинний долі наш прогрес,
Ми всі перед тобою на долоні.
Нас у прекрасний дня момент,
ти спопелиш, коли покинем,
свою країну, й знищимо ущент,
все те до чого серцем линем.
Вогненний ангел у душі,
нагадуванням бовванієш,
Й усі старання лиш тобі,
Вимріяна зустріч
Ihor Zubrytskyi — 6/03/2008 - 17:59
Вона закохалася в мене ще до мого народження. Завжди знала, що одружиться з молодшим за себе. Усвідомила це в шість років.
Вона сиділа на качелі і мама легко розхитувала її.
– Мамо, а як ви з татом познайомилися? – спитала.
– Та так, як в житті буває…
– А як в житті буває?
Зимові літанії
МаріЯ — 2/01/2008 - 17:14
Зима. Така собі зима ніяка. Перша, коли отак з Тобою у серці. Не мерзнеш? Якщо вже прийшов не питаючись, не нарікай на опалення… Так як сніг цей лапатий. І де він взявся? Зі всіма глобально гарячими прогнозами накрив раптом не тільки голову. Так біло стало, аж сліпну. Куди не глянь – ніде не видно Тебе.
Любов (я, знову я і вона)
Ihor Zubrytskyi — 28/11/2007 - 23:15
«Привіт. Це знову я - твій добродушний двійник. Шукаю твоєї прихильності. Що ти не розказав мені вчора? Де був і що робив? Коли я спав ти знову тинявся без діла містом? Говорив же тобі - це шкідливо: будеш знати надто багато людей, потім знудьгуєшся на самоті! Ти що, ніколи не знав цього? Світ стає все тісніший і тісніший, а ти - все більший і більший. Аж поки не доростеш до розмірів світу… принаймні в своїй дурості і надмірі досвіду… Ти хочеш мати надто багато досвіду? Що принесе завтрашній ранок? Хочеш це знати? Ти ж хочеш… Досвід, от хто розкаже що буде завтра.