Смарагди
best memories — 28/08/2008 - 12:14
Місто тихесенько лежало, підім’явши під себе холодну подушку сирого піску та накрившись м’якою ковдрою холодної солоної води.
Але ніч була недовога, така ж недовга, як і усі ночі літнього місяця серпня. Зранку вже було трохи холодно, особливо сильно відчувався сирий солоний запах моря. Але на місто опускався ранок, бе сумнівів – ранок!
Того ж дня, серпня другого, візьми та станься ось таке! З самого ранку надумав Дмитро Акакіевич випити чаю. Добро наколотив чаю темного та у гарному настрої майже не поклав собі до чашки цукор. А цукор, треба сказати, для Дмитра Акакієвича – ні-ні!
Дисципліна
arzt — 25/07/2008 - 12:18
Капітан 1-го рангу Шатьоркін вмів оживити заняття доречним жартом. Продиктувавши нам статутне визначення військової дисципліни, він попередив:
— Дивіться, бовдури, саме таке визначення слід запам'ятати. А то недавно один розумник видав мені: "Дисципліна є такий стан психіки індивідуума, при якому останній зусиллям волі вгамовує в собі негативні емоції, викликані виконанням небажаного наказу начальника". Дивіться мені...
—Молодий чоловіче! Про яких жінок Ви мені говорите?! У моєму віці й при моєму стані здоров'я для досягнення екстазу достатньо помити ноги теплою водою й надягти сухі чисті шкарпетки!
Ірреальний пес
Ihor Zubrytskyi — 20/07/2008 - 13:50
Сушу рушник над вогнищем із глиці.
Собачий холод! Та й собака я.
Піду втоплюся з горя у криниці,
а то набридла доля вже моя.
Женуть зі всіх хатів мене ногою,
а інколи і палкою почешуть спину,
а у курник не влізти головою,
де ж жити можна у таку руїну.
А ще недавно було це зі мною,
сусідський Рекс, підбуль, щоб йому грець,
Сага про пінгвіна
Варвара Серафим — 13/05/2008 - 18:15
Економимо на кожному кроці – така вже мабуть наша доля, українська. Замість великого екрану фільми дивимось поганої якості на старенькому двд-програвачі (у кого є), або на комп’ютері, у відпустку засмагаємо на зеленому морі, а вдома вирощуємо пінгвінів – щоб у зоопарк не ходити.
Хвороба нашого століття
Watermark — 16/04/2008 - 14:37
А люди вічно з чимсь воюють...
Був і нацизм і сталінізм,
Але тепер вже геть бідують,
Бо ожирів їх організм.
Ходити важко, тяжко спати
І завжди колить і болить,
А може хватить напихати,
Коли зі всіх сторін тирчить!
І всі сидять по кабінетах,
Жують мівіну і хот-доги,
Та їздять у своїх каретах,
Щоби не стомлювались ноги.
Їдем додому!
Watermark — 15/04/2008 - 23:44
До перону, по обіді, у весняний теплий час
Прибуває електричка, всі вагони – перший клас.
Кволі немічні бабульки, з торбами по 100 кіло
Всіх назад порозпихали, бо їм треба на село.
Весь народ товчеться в дверях, але бабка гойра-ра
Закинула парашути й влетіла до тамбора.
Посідали у вагони, чути голос водія:
Сатирично-фантастична казка-феєрія із зміщеною логічністю
Ihor Zubrytskyi — 6/04/2008 - 14:19
Було під рано це, о шостій,
Коли сховалось сонце за межу,
Й зимовий вечір в хуртовині злосній,
Премило крикнув: „Ой кручу, верчу”.
Чекав я літа у метіль вглядаючись,
Але про осінь думав я чомусь,
Про те як всі зі справами не гаючись,
Біжать у близькочінь якусь.
До мене лист прийти обов’язково мав,
LEERня
Василь Пузанов — 31/03/2008 - 20:13
Весна відновленню сприяє почуттів,
Яскравих, сильних та прекрасних.
Лід, що за зиму накопичився в душі -
Вже тане. Все стає зеленим, ніжним, класним...
Пора писати вірші про любов!!!
Клепати, штопати, написано ж бо “мало”!!!
Кохання як закляття знов і знов
В рядках “чудових” щоби “дивувало”!!!
Так буває;)
Черезова Варвара — 20/03/2008 - 13:28
Я не відьма, коханий, то й що, що волосся руде,
Твого серця не крала, бо маю своє і не гірше,
Ну а з чого ти взяв, що для тебе писалися вірші?
Моя совість? Не знаю... Принаймні не бачу ніде.
Руку й серце? Облиш, господарка із мене ніяка.
А тобі окрім віршів картоплі, борщу, голубців...
Кажеш ти не борщу, кажеш ти тільки пісні хотів?