Ехо сучасності, Або як подолати кризу
Larry — 16/01/2009 - 18:12
Десь колись в якійсь країні
Забувайську чи Мартіні
Глибочіла криза дика,
Кожен в неї пальцем тика.
Неврожайним став кокос,
Безвісно щез абрикос.
Плачуть мавпи, що банани
Знищили сніг і тумани.
А книгарня у лісочку
На амбарному замочку.
А комп'ютери звіряток
Всі згоріли наостаток.
А тягуча павутина
Насуває без упину.
І чим більше її рвати,
Гусне більше - що й сказати?
А всесвітня павутина?
Кризи зжерла трясовина.
Супермаркет банкрутує,
Звір нічого не купує.
Банкомати й ті зависли...
Що робити? Плач і кисни!
Лише кантор процвітає,
Долар хоч занепадає.
Реальна віртуальність
Магдан Ліна — 4/01/2009 - 02:42
Знайомство в інеті, смайли по асі -
так віртуальна любов почалася.
Пальці танком божевільним по клаві,
сердце - он-лайн, в статусі - "лаве".
Дні пролітали в "о-о" та "преведах",
Стрічки історій лились в кілометрах,
Та якось о півночі він не зявився...
Раптом щось сталось? Віндовс накрився...
Вірус захавав... інет обломався?..
Банальніш: той юзер в житті закохався!
Розпорядок дня кота
Женчик Журер — 3/01/2009 - 01:00
Поспати. Поїсти. Умитись. Поспати.
Покакати. Нявкнути. Штори подрати.
Звалити ялинку. Диван покусати.
Поїсти. Поспати. Попісяти. Встати.
Всі лапки по черзі піти розім’яти.
Клубочком згорнутись і «Няў» сказати.
Порядок такий день у день повторяти!
1.01.09
Мадам і...
Catya — 30/12/2008 - 01:41
Близько опівночі,в час для молитов ревних,
Що відганяють(напевно)спокуси і згуби,
У якомусь зустрілись саду - Мадам і Євнух.
Він зашарівся - вона закопилила губи.
Він,прикриваючись листям,щось довго кумекав.
Тихо підкрався,і,не придумавши ніц ще,
Вигукнув раптом: Мадам,ви читаєте Ніцше?
Краще б уже: Як пройти,е-е-е,у бібліотеку?
Втім,не важливо.Розумних Мадам не любила.
Її хвилювало розведення хатніх рептилій.
А Євнух тим часом подумав:яка ж вона мила!
(Тут варто згадати - Мадам була в доброму тілі)
Цікава деталь:у саду десь знайшлася валіза.
Життя – це смішно
sashenika — 19/12/2008 - 14:47
І
Життя – складна річ. Я цілком з цим згідна. Час, який людина проживає на Землі, омивається морями сліз і горя. На ньому ростуть гектари болю і суму. Але все одно життя – це смішно.
Місяць тому мене запросили на день народження. Повернувшись з університету, пообідала. Вирішила поспати. Весь час когось слухати – втомлює. А як тут не втомитися? Кілька годин без перерви впихати в голову всіляку інформацію – руки болять.
Десь загавкала зла собаченька,
А я йшла собі необачненько
Й моє серденько вже тріпочеться
Та й додому мені дуже хочеться.
А собаченька наближається
І у ноженьку вже впинається.
Й каблучки нові вже не радують
Чож не їх гризеш, злая гадино?
Він любив труби в самій своїй основі. Він любив дивитися на кілометри трубопроводів. З ніжністю торкався кранів і батарей, прислухався як по них біжить, переливається вода. Він хотів з’єднати трубопроводами всеньку планету. Переганяти по них вино і мед. По трубопроводах можна було б мандрувати чи вони служили маркерами шляхів.
C:\Windows\Temp\Testament.doc
nacho one — 16/12/2008 - 05:33
_____________Усім, хто живе в мережі присвячується.
______________(Орфографія максимально наближена до тієї, що широко процвітає в інтернет просторах)
як умру,то поховайте мене на vkontakte)
в однокласниках й faceboockці теж не забувайте:)
щоб всі логіни величні по чатах і блогах))
ввіковічнювали память й не спочили в бога))))))
як понесе з україни в трафік іноземний))
не забудьте про свій рідний серфінг чорноземний)
от тоді і я,взявши клаву китайську))
все покину і полину на чатівку райську:) *ROFL*
закидайте та качайте,сервери порвіте)
і їх вражими гуглАми мережу вкропіте)))