Крихта щастя
arzt — 25/07/2008 - 12:13
Обличчя людини, котра розповідає "по секрету" бридоту про відсутнього, майже завжди набуває якогось особливого виразу. Дурнувато-таємничого, чи що?.. Такий самий вираз можна побачити й на обличчі людини, котра слухає цю бридоту.
Ялинка
Олег Павлюк — 27/06/2008 - 09:07
Ялинка.
Тато забирав мене з садочка найпізніше - в перезмінку, як на зло, усе починало ламатися, і він зі своїми хлопцями мусив затримуватися, щоб нічна зміна могла дати норму. Мама, наскільки я пам’ятаю, завжди бурчала, та нічого вдіяти не могла. В нічну ремонтники не працювали.
ВІРТУОЗ
Лесь Щасливий — 23/06/2008 - 21:35
Багато людей очікувало початку грандіозного виступу відомого на цілий світ віртуоза гри на фортепіано, Бена Калуччі. В театрі були зайняті всі місця, дехто навіть заплатив більше, щоб стоячи подивитись на “бога музики”.
...За мить до пітьми
Erla — 22/06/2008 - 22:24
Залишаться одна секунда. Пролітає перед очима все життя. Зі всіма його проявами, хорошими.... і незовсім. Та вже нічого змінити не в стані... Бо що таке секунда до кінця...
ЩОДЕННИК ЯНГОЛА
Загублена у просторі — 21/06/2008 - 14:12
Присвячую Т.
5 липня 2007 року
« Цікаво, вона коли-небудь залишить його в спокої???»- подумала я, дивлячись на високу брюнетку, яка терлася біля симпатичного хлопця з чарівною усмішкою. Я повільно цідила мартіні і через примружені очі дивилась на цю парочку. Перед очима стояв густий молочний туман, а, може, то були сльози… Образи переді мною розпливались, розсіювались, мов біле марево.
«Вибрик долі. Або як ми самі ламаємо свої життя»
Erla — 10/06/2008 - 18:00
То був квітень 2006 року
Шукаю ключі. Господи, куди ж вони поділися. Знаю що нікого немає. Блін. О, знайшла. Відчиняю. Голоси. Не роззуваюсь. Йду в спальню. Банальна сцена. Двоє. Втомлені, приємо втомлені погляди. Після сексу. В моєму ліжку. Точніше в нашому. Здивовані очі. Якась метушня. Я просто йду. Він біжить за мною
Щороку восени ми ходили цим парком і збирали листя та каштани. То було так гарно. Пожовкле листя танцювало навколо нас свої веселі танки. Ми раділи, як діти. Хоча мабуть ми і були ними… І так це все було наївно та по-доброму……….
ПРИГОДИ НА БЕЗЛЮДНИХ ГОРАХ
Марко Вишневецький — 30/05/2008 - 11:53
ПРИГОДИ НА БЕЗЛЮДНИХ ГОРАХ
Літо 2004 року було надзвичайно дощовим. Гучні громи та яскраві блискавки наводили справжнісінький жах на людей.