Бажання, азарт, пік насолоди...
sveta — 15/12/2007 - 00:18
Бажання, азарт, пік насолоди...
Бажання, азарт, пік насолоди...
З чим асоціюються такі слова? Просто як слова, як певні значення слів. Адже бажати можна що завгодно, входити в азарт від будь чого, та ще й отримувати насолоду. А коли такі слова набувають значення при комусь, пік насолоди не за горами.
із ненадісланого листа вранішньої зорі золотому пану місяцю
airpoet — 11/12/2007 - 01:22
отже, не смійся, навіть якщо тобі буде смішно - оскільки я докладала зусилля й хотіла бути єдиною. і в чому я винна, якщо не могла сяяти для тебе ясніше за сонце - хіба ж я винна у тому, що була лише собою?
називай це як хочеш, пишу, бо пишеться. але ж пишу тобі - думаєш ти?..
гілки сягають повітря, хоч і тягнуться до бога. ось і я: тягнуся, так чи так, та ж таки до бога, - а дотягуюся лиш до тебе. і, ну да, теж обіймаю повітря, просто хапаю й стискаю обома руками
тверде, мов камінь, повітря, тягнучись до тебе. тобто, не до тебе, - до Нього.
Колись, у дитинстві, вона мріяла бути серед зірок у небі. Кожний вечір зустрічаючи першу зірку, вона уявляла, як та посміхається їй, і тільки їй. І можливо співає свої нічні пісні.
Антивоєнне
Zenon — 18/11/2007 - 13:24
Хай буде мир,
хай буде згода,
хай буде лад,
в кожній сім*ї.
З цілого світу,
всі народи,
рішуче кажуть:
ні! - війні.
Щоб не страждали
матері.
Не линув плач,
не було горя,
не було гніву
у душі.
І не чекала
гірка доля.
Щоб все цвіло
і все жило.
Щоб було щастя
в кожнім домі.
Та щоб не сталося
того, що зброю
знов беруть
На дно моря...
Ihor Zubrytskyi — 6/11/2007 - 02:28
Присвячується Мартіну Ідену і Джеку Лондону. Надіюся, що у царстві тіней їм не скучно.
Слава рівності й братерству,
що мене вкидає в бруд,
все навколишнє позерство,
це даремний, зайвий "труд".
Одну мить творить бажаю,
інша мить приносить страх,
ну а далі - вже ридаю,
й перетворююсь на прах.
Людства дух в мені бушує,
Альбатрос на ім'я Джонатан
Ihor Zubrytskyi — 3/11/2007 - 23:56
Ми піднімаємось трапом на борт,
хвилі бурхливі бризки кидають,
зробиш собі мозковий ти аборт,
думи твої мене проклинають.
В плавання морем відправимось ми,
і альбатрос нас зустріне натхненно,
Море велике, куди хочеш пливи,
Але й воно все таки є скінченно.
Протинявшись століття, розіб'ємось об скали,
Бути людиною
Zenon — 28/10/2007 - 23:24
Бути людиною
не кожен зуміє.
Словами втіхи
не завжди зігріє.
Як мало треба,
для людського серця.
Щоб проясніли
очі-озерця.
Постав себе завжди,
на місце другого,
тоді шануватимеш
старого й малого.
Поможи тому,
хто в біді.
Матимеш шану
тоді на землі.
Звір (частина 2)
Ihor Zubrytskyi — 24/10/2007 - 13:26
Я бачу шлях тепер чіткіше свій. Явилась діва уночі мені, сказала: «Ти не сам».
Я встав з колін, вже скоро ранок. З’явився й той кого ненависть годувала.
– Кидайся, їж мене і тіло роздирай, напийся крові… Битись більше я не буду!
І кинув меч на землю й лати зняв, коня пустив повіддя.