час Немовляти
МаріЯ — 31/12/2007 - 14:25
“Сили небес у пеленах дитини”
Тихо...
Ви чуєте цей стукіт Різдва?
Осінній розпач
іван — 31/12/2007 - 06:05
…Старими сонними вулицями центру блукають задумані трамваї…і час-до-часу зупиняються, немов, щоб привітатись, немов, щоб запитати, чи хто не бачив де втомлену від зажури осінь…
…А вона - то осінь…мов осінь, ховається в темних і глухих під*їздах міста Лева…
…Мов тінь, блукає…
…Мов осінь, зажурена…
Велике і пусте ніщо
іван — 31/12/2007 - 06:04
І знову крик...Знов сварка через велике і пусте ніщо...О, як мені це вже набридло...Як хочеться кудись втекти...закритись...Та хіба не закривався у собі...
Як хочеться спокою і гармонії хоч трохи..Рівноваги так прагну і впевненості...
...і ніжності повної розуміння...Пестощів й кохання щирого...Щоб любила і любив, але щоб взаїмно...
Маленька дівчинка Флер
Gayka — 27/12/2007 - 21:39
Жила-була маленька дівчинка Флер, хвора на голову та зациклена на безглуздих пісеньках. Вона мала братіка та котіка, але не могла відрізнити їх, поки котік не вдягав нашийника. Дівчинка не ходила до школи, бо й так все знала (так вона вважала). Флер любила палити та пити віскі. Цього її навчив братік.
сьогодні...
юля — 26/12/2007 - 13:43
Сьогодні я розбилась об стіну кімнати і стекла на підлогу прогірклою кривавою цівкою. Сьогодні я вперше зникла … зовсім зникла – не бачила і не відчувала тіла. Сьогодні я вперше заплакала. Сьогодні мене не стало. Лишився лише вереск - дикий і божевільний. І думки… думки… думки…
Вона їхала в переповненому маршрутному таксі. Людей і так зібралось чимало та з кожною зупинкою їх кількість збільшувалась. Оскільки їхати було неблизько очима не переставала шукати – можливо з’явиться вільне місце, хоч прекрасно розуміла, що сьогодні шансів ніяких.
- Сідайте.
митець у роботі
sly90 — 24/12/2007 - 16:30
хвилина спокою
як склянка в якій потонув аспірин
бентежність і крапка
а потім робота і муза
що порпається на смітнику
корзина вже повна
потрібно натиснуть delete
хапаються очі міцніше ніж руки за плечі
ще мить потерпи невгамовний борець
невже ти позбавиш життя
необдумавши втечі
тікати! ти ж чуєш тікати
допоки є час
прискіплива доля палко всміхається нам
можливо підняти багнети?
можливо стрибнути з Пізанської вежі?
відвертаючи очі у безвість
прискіпливим поглядом палко погляне у вічі
і майже не буде ні битви ні січі
підняти багнети!
прискіплива доля!
це ж так
стрибнути з Пізанської вежі це певне не подвиг
Осіння депресія
іван — 22/12/2007 - 08:02
Чому листя жовтіє...Чому в*яне і, танцюючи у мряці....під шум вітру помирає...вбиваючи останні надії...
Настала Зима
sveta — 18/12/2007 - 15:12
Холодно – одягаю светра. Холодно – закутуюся в тепле покривало. Тепло – вже зігрілися пальці рук, ніг.... порожевіли... зарум’яніли щоки, в кімнаті запахло розігрітим тілом... зігрілася сама.